к стихотворению Елены Мортко
…ДЕПРЕСІЯ…
Все пусте без тебе, пустка світ;
Роздоріжжя всіх глибин глибоких.
Як один ти існувати міг
У пустелі ночей синьооких?
Памятаєш, як мене учив
Якісне життя лиш вибирати?
Сам без мене існував - не жив,
То навіщо ж було перевчати?
Не торкай зруйновані мости -
Хай тримаються на нитці мої нерви.
Знають пережите ці листи,
Память забуває все напевне.
Все пусте без тебе, пустка все.
І у кого помочі просити?
Але, що б не сталось, нас несе
Течія любові: "ТРЕБА ЖИТИ!
…ДЕПРЕСІЯ…
Все пусте без тебе, пустка світ;
Роздоріжжя всіх глибин глибоких.
Як один ти існувати міг
У пустелі ночей синьооких?
Памятаєш, як мене учив
Якісне життя лиш вибирати?
Сам без мене існував - не жив,
То навіщо ж було перевчати?
Не торкай зруйновані мости -
Хай тримаються на нитці мої нерви.
Знають пережите ці листи,
Память забуває все напевне.
Все пусте без тебе, пустка все.
І у кого помочі просити?
Але, що б не сталось, нас несе
Течія любові: "ТРЕБА ЖИТИ!
Средняя оценка: замечательно (голосов: 7)