к стихотворение Елены Мортко
Не обіцяй своїй жоні,
Що ти любитимеш до скону.
Що вірним будеш в тій порі,
Як якось не прийдеш додому.
Що не дивитимешся в бік,
Де, може, інша пройде ніжно.
Що не сприймаєш день за рік.
Що все «не вїжно і не вліжно».
Не обіцяй своїй жоні,
Бо прийде та, яка затьмарить
Всі зорі, сонце і вогні-
Вона вже десь тобою марить.
І не бреши своїм рокам,
Що все було таке солодке.
Не обіцяй! Вирішуй сам!
Та памятай: життя коротке!
Не обіцяй своїй жоні,
Що ти любитимеш до скону.
Що вірним будеш в тій порі,
Як якось не прийдеш додому.
Що не дивитимешся в бік,
Де, може, інша пройде ніжно.
Що не сприймаєш день за рік.
Що все «не вїжно і не вліжно».
Не обіцяй своїй жоні,
Бо прийде та, яка затьмарить
Всі зорі, сонце і вогні-
Вона вже десь тобою марить.
І не бреши своїм рокам,
Що все було таке солодке.
Не обіцяй! Вирішуй сам!
Та памятай: життя коротке!
Средняя оценка: замечательно (голосов: 4)